У 1920 році Форд провів реконструкцію на своїх автомобільних заводах у містах Рівер-Руж і Дірборн (США). "Ледарів" з будинку керування перевели в цехи. "Великий будинок для керування, може бути, іноді і необхідно, але при вигляді його прокидається підозра, що тут є надлишок адміністрації", - заявив він при цьому. Всі службовці, не згодні повернутися до верстата, були звільнені. Внутрішні телефони між відділами відключені. Форд придумав девіз: "Поменше адміністративного духу в діловому житті і побільше ділового духу в адміністрації". Це означало, що робота нижчих менеджерів була зведена до обліку. На підприємстві були відсутні організаційні схеми і горизонтальні зв'язки між відділами, були ліквідовані виробничі наради, не велося ніякої "зайвої документації", були скасовані журнали убрань. Такий підхід до менеджменту одержав назву "фордизму.
Щоб не бути голослівними, процитуємо самого засновника: "Найбільше утруднення і зло, з яким доводиться боротися при спільній роботі великого числа людей, полягає в надмірній організації відтак і тяганині. На мій погляд, немає більш небезпечного покликання, ніж так званий організаційний геній. Він любить створювати дивовижні схеми, які, подібно генеалогічному древу, представляють розгалуження влади до її останніх елементів. Весь стовбур древа обвішаний красивими круглими ягодами, які носять імена осіб чи посад. Кожен має свій титул і відомі функції, строго обмежені обсягом і сферою діяльності своєї ягоди. Якщо начальник бригади робітників бажає звернутися до свого директора, то його шлях йде через молодшого начальника майстерні, старшого начальника майстерні, завідувача відділенням і через усіх помічників директора. Поки він передасть кому випливає те, що він хотів сказати, це, цілком ймовірно , вже відійшло в історію. Проходять шість тижнів, поки папір службовця з нижньої лівої ягідки в куті великого адміністративного древа доходить до голови або президента наглядової ради. Коли ж вона щасливо проштовхнулася до цього всесильного особи, її обсяг збіль-шився, як лавина, до цілої гори критичних відгуків, пропозицій та коментарів. Рідко трапляється, що справа доходить до офіційного затвердження перш, ніж минув уже момент для його виконання. Папери мандрують з рук в руки, і кожен намагається звалити відповідальність на іншого, керуючись зручним принципом, що "розум добре, а два краще ", - писав Форд у своїй книзі" Моє життя, мої досягнення ".
Він бачив підприємство як "робоче спілкування людей, завдання яких - працювати, а не обмінюватися листами". Одному відділу зовсім нема чого знати, що відбувається в іншому. У своїй компанії він залишив тільки менеджерів нижчої ланки, що звітували за зроблену їхніми відділами продукцію. Ніяких зборів і нарад не проводилося: Форд вважав їх зовсім зайвими. Надто складна організаційна структура, на думку Форда, вела до того, що було незрозуміло, хто за що відповідає. Кожен повинен був бути у відповіді за довірений йому маленька ділянка роботи - тобто в управлінні він використовував організаційний конвеєр. Він тасував дрібних керівників, ретельно стежив, щоб вони не звалювали провину один на одного. Чи не заохочував і дружніх відносин на роботі, побоюючись того, що люди почнуть покривати помилки товариша.
"Коли ми працюємо, ми повинні ставитися до справи серйозно; коли веселимося, те вже щосили. Безглуздо змішувати одне з іншим. Кожен повинен поставити собі метою - добре виконати роботу і отримати за неї гарну винагороду. Коли робота закінчена, можна повеселитися. Тим- то фордівські фабрики і підприємства не знають ніякої організації, ніяких посад з особливими обов'язками, ніякої розробленої адміністративної системи, дуже мало титулів і ніяких конференцій. У нас в бюро рівно стільки службовців, скільки безумовно необхідно, яких би то не було документів немає зовсім, а отже, немає і тяганини. Ми покладаємо на кожного цілком усю відповідальність. У всякого працівника своя робота. Начальник бригади відповідає за підлеглих йому робітників, начальник майстерні - за свою майстерню, завідувач відділенням - за своє відділення, директор - за свою фабрику. Кожен зобов'язаний знати, що відбувається навколо нього. Фабрика підпорядкована багато років одному-єдиному керівнику. Так як у нас немає ні титулів, ні службових повноважень, то немає ніякої тяганини і ніяких перевищень влади. Кожен працівник має доступ до всіх; ця система до такого ступеня увійшла у звичку, що начальник майстерні навіть не почуває себе ображеним, якщо хто-небудь з його робочих звертається через його голову безпосередньо до керівника фабрики. Правда, у робітника рідко існує привід для скарг, оскільки начальники майстерень знають прекрасно, як своє власне ім'я , що всяка несправедливість дуже незабаром виявиться, і тоді вони перестануть бути начальниками майстерень. Якщо у людини закрутилася голова від високої посади, то це виявляється, і потім його виганяють чи повертають до верстата. Робота, виключно одна робота є нашою вчителькою і керівницею . Титули роблять дивовижне дію. Занадто часто вони служать вивіскою для звільнення від роботи. Нерідко титул дорівнює знаку відмінності з девізом: "Власник цього не зобов'язаний займатися нічим іншим, крім оцінки свого високого значення і незначності інших людей".
Основою фордизму і обумовлених ним нових методів організації виробництва і праці став складальний конвеєр. Кожен з робітників, розміщений уздовж конвеєра, здійснював одну операцію, що складається з декількох (а то й одного) трудових рухів (наприклад, поворот гайки ключем), для виконання яких не було потрібно практично ніякої кваліфікації. За свідченням Форда, для 43% робочих була потрібна підготовка до одного дня, для 36% - від одного дня до одного тижня, для 6% - одна-два тижні, для 14% - від місяця до року.
Введення конвеєрного складання разом з деякими іншими технічними нов-хода (типізація продукції, стандартизація та уніфікація деталей, їх взаємозамінність тощо) призвело до різкого зростання продуктивності праці та зниження собівартості продукції, поклало початок масового виробництва. Разом з тим фордизм призвела до небувалого посилення інтенсивності праці, його беззмістовності, автоматизму. Фордизм розрахований на перетворення робітників на роботів і вимагає крайнього нервового і фізичного напруження. Примусовий ритм праці, що задається конвеєром, викликав необхідність заміни відрядної форми оплати робочої сили погодинною. Фордизм став синонімом методів експлуатації робітників, властивих монополістичної стадії капіталізму, покликаних забезпечити підвищення прибутку.
Прагнучи придушити невдоволення робітників і не допустити їх організованої боротьби на захист своїх прав та інтересів, Форд ввів казармову дисципліну на підприємствах, насаджував систему шпигунства серед робітників, містив власну поліцію для розправи з робітниками-активістами. Протягом багатьох років не допускалася на підприємствах Форда діяльність профспілок.
|
